КМГФПББ
Агентство арбітражних керуючих
Агентство з питань податкового захисту



“Статистика знає все”

всеукраїнська газета для юристів Юридична газета №11(23) від 15.06.2004.

Офіційний сайт Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua) зазначає: «…у 2003 р. в Україні було виконано 85,6% від загальної кількості судових рішень, що надійшли на виконання протягом року у Державну виконавчу службу Міністерства юстиції України. Торік Державна виконавча служба отримала 5 180 463 рішень судів, що на 29,4% більше ніж у 2002 р.». Про це повідомив міністр юстиції України Олександр Лавринович під час прес-конференції 19 лютого 2004 р. Пан Лавринович також наголосив, що разом із залишком судових рішень, що не були виконані в країні впродовж минулих років, показники виконання за 2003 р. становлять 59,1%.

Останнє речення висвітлили чимало ЗМІ та інтерпретували його в таких варіантах: «В Україні виконується лише 59,1% рішень судів», «Кількість виконаних судових рішень у 2003 р. збільшилась до 59,1%» тощо. У пересічного громадянина від цієї інформації склалося враження, що після вердикту суду 59,1% стягувачів отримали присуджені їм грошові кошти, або поновлено їх порушене право в немайнових спорах. Чи дійсно це так? Давайте поцікавимось, що ж охоплюється терміном «показники виконання».

ЗАВЕРШУЮЧИ ПРОВАДЖЕННЯ

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює виконавчі дії із виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
  • закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 цього Закону;
  • повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст. 40 цього Закону;
  • повернення виконавчого документа (посадовій особі), який його видав, згідно із ст. 40-1 цього Закону.
Відповідно до ст. 37 того ж Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:
  1. прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
  2. затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;
  3. смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
  4. скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;
  5. письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
  6. закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
  7. передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника – юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
  8. фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
  9. повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
  10. направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
  11. повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 76 цього Закону.

КОЛИ Ж ВИКОНАННЯ Є РЕАЛЬНИМ?

Таким чином, можна сказати, що реальне повне задоволення вимог стягувача відбувається лише у випадку, передбаченому п. 8 цієї статті, а також частково у випадках, передбачених п.п. 1 та 2. Стаття ж 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначає підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Про реальне виконання в ній не йдеться.

Звернімося до наказу Держкомстату від 1 липня 2003 р. № 198 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 1 «Звіт про роботу органів державної виконавчої служби» та Інструкції щодо її заповнення». В інформаційно-правовій системі «Консультант» цей наказ значиться як такий, що втратив чинність, але річний звіт Державна виконавча служба складала за його формою.

У пункті 4.8 графи 5 звіту «Закінчено провадження виконавчих документів» – обліковуються виконавчі документи, провадження за якими закінчено згідно з вимогами ст. 37 Закону (окрім закінчення виконавчих проваджень на підставі п.п. 9 та 11 ч. 1 ст. 37 Закону). У пункті 4.9 графи 6 «У тому числі фактично виконано виконавчих документів» (з графою 5)» обліковуються фактично виконані виконавчі документи, провадження за якими закінчено згідно з п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону. Оце і є реальне повне виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі.

У пункті 4.10 графи 7 «Повернуто виконавчих документів» обліковуються виконавчі документи, які повернуто:

  • стягувачеві згідно з вимогами ст. 40 Закону;
  • без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону;
  • до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 76 Закону (п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону).
У пункті 4.11 графи 8 «Усього завершено проваджень у звітному періоді (графа 5 + 7)» обліковуються виконавчі документи, за якими провадження закінчено або які повернуті згідно з вимогами ст.ст. 37, 40 Закону, що обліковані у графах 5, 7 розділу.

ЗВЕРТАЄМОСЯ ДО ОФІЦІЙНИХ ЗВІТІВ

Далі, озброївшись поняттями «завершено проваджень», «закінчено провадження виконавчих документів» та «фактично виконано», знову звертаємось, але вже до іншої сторінки офіційного сайту Міністерства юстиції України «Про підсумки діяльності Міністерства юстиції України та його територіальних органів у 2003 р. і завдання на поточний рік».

Цитую: «Протягом 2003 р. до відділів державної виконавчої служби надійшло на виконання 5 180 463 виконавчих документи, що значно перевищує надходження виконавчих документів у 2002 р. (4 002 230 документів). Кількісне збільшення надходжень у звітному періоді порівняно з 2002 р. становило 1178233 виконавчих документи або 29,4%. Всього завершено провадженням 4433530 виконавчих документів або 59,1% від кількості виконавчих документів, що підлягали виконанню. У 2002 р. – 3144678 документів (55,2%). Кількість завершених провадженням виконавчих документів у звітному періоді збільшилась на 1288852 документи (41,0%). Фактично виконано 2580837 документів, що становить 34,4% від загальної кількості документів, які підлягали виконанню, та 58,2% від кількості виконавчих документів, які завершено провадженням у звітному періоді. Найбільше документів виконано у Чернівецькій, Запорізькій, Тернопільській, Закарпатській, Луганській областях. Невисокі показники фактичного виконання виконавчих документів у Донецькій області та м. Севастополі.

За 2003 р. державними виконавцями стягнуто на користь громадян та юридичних осіб усіх форм власності 5 119 467 334 грн, або 12,1% від загальної суми, що підлягала стягненню».

Тобто завершено провадженням 59,1% від кількості виконавчих документів, що підлягали виконанню, а фактично виконано 34,4% від кількості виконавчих документів, які завершено провадженням у звітному періоді. Підраховуємо 34,4% від 59,1% і отримуємо невтішну цифру – фактично виконано 20,3% від кількості виконавчих документів, що підлягали виконанню.

Зверну Вашу увагу, що це відсоток фактично виконаних майнових і немайнових виконавчих проваджень разом.

Відсоток виконання майнових стягнень, на мій погляд, найкраще характеризує інша цифра з підсумків діяльності: «За 2003 р. державними виконавцями стягнуто на користь громадян та юридичних осіб усіх форм власності 5 119 467 334 грн, або 12,1% від загальної суми, що підлягала стягненню». Оце і є реальний відсоток виконання по майновим стягненням.

ЩО ВПЛИВАЄ НА СТАТИСТИКУ

Заради об’єктивності слід зазначити, що негативно впливають на кількісний (але не за сумою) невиконаний залишок виконавчих проваджень періодичні платежі, а саме аліментні платежі, які можуть знаходиться на виконанні десятки років. Так, існують випадки, коли боржник офіційно не працює, але сплачує аліменти, виходячи з середнього заробітку в даній місцевості, робить це регулярно, не допускає заборгованості. На мій погляд, правові підставі для примусового виконання відсутні, вимоги виконавчого документа виконані, і таке виконавче провадження підлягає закінченню, проте може бути відкрито знову, в разі виникнення підстав для примусового виконання. Однак це потребує законодавчого закріплення.

Також у 2003 р. Державна виконавча служба була «засипана» постановами судів у адмінсправах по складеним ДАІ протоколам за порушення Правил дорожнього руху. Найпоширеніші суми штрафів 3,40-17 гривень. Чи рахував хтось витрати робочого часу працівників ДАІ, суддів, державних виконавців, секретарів, діловодів, того ж самого порушника, вартість паперу, витраченого на протоколи, повістки, постанови (про накладення стягнення, про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна, про закінчення виконавчого провадження) та вартість поштових відправлень?

Не можна не обійти і негативну практику складання деякими державними виконавцями статистичного звіту. Адже не таємниця, що між районними, обласними відділами ДВС існує неформальне змагання щодо реального виконання та стягнення виконавчого збору. Перших у цьому змаганні хвалять, останніх – критикують. Тому існують методи «поліпшення» звітності, з-поміж яких можна виділити наступні.

У кінці звітного періоду виконавчі документи приймаються канцелярією відділів, але державним виконавцям не передаються, позаяк вони за той час, що залишився до складання звіту, виконані бути не можуть і тільки погіршать показники звіту. Особливо це практикується наприкінці року. Здавши виконавчий документ у канцелярію відділу ДВС у середині грудня 2003 р., колега автора цієї статті отримав постанову про відкриття виконавчого провадження наприкінці лютого 2004 р.

Друга хитрість – зведене виконавче провадження з, наприклад, 100 виконавчих документів всупереч вимогам звіту на залишку реєструється як одне невиконане.

Деякі зовсім непорядні державні виконавці перед складанням звіту безпідставно вказують на те, що майно боржника знаходиться за іншою адресою, або він там проживає чи працює. Керуючись ч. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавці практикують так звану «засилку» виконавчих документів у інші райони та області за вигаданою адресою. Стягувачам у цьому випадку можна тільки поспівчувати. Потім ці виконавчі документи повернуться назад, але будуть зареєстровані як ті, що надійшли на виконання у звітному періоді.

Ось така сумна статистика, яка, будемо сподіватись, цього року буде кращою виключно за рахунок графи 6 статистичного спостереження «Звіт про роботу органів державної виконавчої служби» з формулюванням «фактично виконано виконавчих документів».

 


ABC.NET.UA-Design Studio