КМГФПББ
Агентство арбітражних керуючих
Агентство з питань податкового захисту


01.12.2009

ВИСНОВОК на проект Закону України Про присяжних виконавців

До проекту № 5151 від 22 .0 9 .0 9 р.

Ю.Р. Мірошниченко та ін.

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про присяжних виконавців»
(реєстр. № 5151 від 22.09.2009р., внесений

народними депутатами України Ю.Р.Мірошниченком,

Є. І. Сусловим, В.В.Каськівом,Р.П.Князевичем, А.В.Шевченком)

У проекті з метою підвищення рівня виконання судових рішень пропонується запровадити інститут присяжних виконавців, що діятимуть поряд із органами державної виконавчої служби. Це створить для стягувачів можливість самостійного обрання особи, яка здійснюватиме відновлення їхніх порушених прав після прийняття відповідного рішення судом чи іншим уповноваженим органом.

В цілому у правління підтримує вказану законодавчу пропозицію, оскільки її реалізація може сприяти більш ефективному виконанню судових рішень. Разом з тим вважаємо за доцільне висловити щодо окремих положень законопроекту наступні зауваження та пропозиції/

Загального плану

1. Введення інституту присяжних виконавців фактично означає створення в Україні змішаної системи виконання судових рішень за допомогою як державних, так і недержавних виконавців. Зазначимо, що створення такої системи вимагає внесення відповідних змін до Закону України «Про виконавче провадження», що не враховано у проекті. Зокрема, зміни мають бути внесені до ст. 9 цього Закону, де визначається, які саме органи (крім державної виконавчої служби) мають право виконувати судові рішення. Крім цього, до Закону України «Про виконавче провадження» необхідно внести зміни, які стосуються врегулювання питань передачі виконавчого провадження від державного виконавця до присяжного і навпаки (зокрема, умов такої передачі та її документарного оформлення), у разі, якщо стягувач прийме рішення про зміну особи, що виконує судове рішення, або у випадках, передбачених частиною 4 ст. 17 проекту та деякими його іншими положеннями.

Вважаємо також, що Закон України «Про виконавче провадження» має бути доповнений положеннями про збереження державними виконавцями професійної таємниці (ст. 4 проекту), оскільки відповідний обов‘язок має бути загальним як для присяжних виконавців, так і для державних.

При цьому, на нашу думку, система виконання судових рішень присяжними виконавцями не повинна створюватися за рахунок скорочення державної виконавчої служби. У зв‘язку з цим пропонуємо вилучити відповідне застереження з п.5 ст. 23 проекту. Крім цього, на нашу думку, для апробації виконання судових рішень присяжними виконавцями було б доцільним спочатку обмежитися проведенням відповідного експерименту на території 2 - 3 областей, за наслідками якого внести відповідні зміни до Закону, після чого поширити його дію на всю країну.

2. Вважаємо, що слід чітко визначитися з тим, чи є діяльність присяжного виконавця підприємницькою діяльністю, чи вона є незалежною професійною діяльністю, яка не є підприємництвом, на кшталт визначення діяльності приватного нотаріуса як незалежної професійної діяльності у проектах нових законів України про нотаріат. З відповіддю на це питання тісно пов‘язане визначення організаційно-правової форми діяльності присяжних виконавців, від якої залежать особливості правового регулювання їх діяльності, зокрема, оподаткування отриманої ними винагороди та порядок проведення державного нагляду (контролю) за їх діяльністю. Зазначимо також, що з проекту (ст. 7) залишається незрозумілим, чи є контора державного виконавця юридичною особою.

Бажано також усунути можливість створення контор присяжних виконавців, які обслуговуватимуть виключно одного чи декількох крупних клієнтів, не звертаючи увагу на інших. Вважаємо, що певним застереженням у цьому плані може стати віднесення договору на примусове виконання судового рішення до публічних договорів (ст. 633 ЦК України), закріплення правила про їх обслуговування виключно у порядку черговості та визначення відповідних порушень підставою для анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності присяжного виконавця.

Вважаємо також, що присяжний виконавець для належної організації виконання судових рішень повинен мати певні обов‘язкові матеріальні умови, зокрема, штат працівників, які зобов‘язані забезпечити прийняття клієнтів не 4 години кожного дня (як це передбачається частиною 3 ст. 7 проекту), а протягом нормальної тривалості робочого часу, визначеної ст. 50 КЗпП України.

3. У зв‘язку з тим, що існує певна загроза криміналізації даної сфери діяльності, вважаємо, що вимоги до осіб, які бажають бути присяжними повіреними, мають бути посилені. Зокрема, пропонуємо доповнити перелік осіб, які не можуть бути присяжними виконавцями, особами, які скоїли корупційні правопорушення, а також особами, які були звільнені з правоохоронних органів, адвокатури, приватного нотаріату та державної служби з підстав, які ставлять під сумнів добросовісність виконання ними обов‘язків присяжного виконавця. Зокрема, для державного службовця – це звільнення, наприклад, за недотримання пов‘язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу» (п.2 ст. 30 вказаного Закону) чи за порушення Присяги (п.6 ст. 30 вказаного Закону).

Крім цього, вважаємо, що для якісного виконання функцій присяжного виконавця особа, яка буде займатися цією діяльністю, повинна мати не лише теоретичні знання у сфері права, а й відповідний практичний досвід щодо виконання судових рішень. З цією метою пропонуємо доповнити вимоги до присяжного виконавця його попереднім стажуванням протягом року чи двох у державній виконавчій службі.

Вважаємо також, що на початковому етапі розвитку (наприклад, перші 5 років дії Закону) недержавної системи виконання судових рішень присяжними виконавцями мають бути лише особи, які працювали певний час державними виконавцями.

4. Згідно з проектом (п. 6 абзацу 1 частини 1 ст. 9 проекту) пропонується встановити, що присяжний виконавець має нести дисциплінарну відповідальність. Проте умовою виникнення дисциплінарної відповідальності є наявність між особою, яка накладає дисциплінарне стягнення, та особою, на яку накладається таке стягнення, трудових (працівники) або службових (військовослужбовці) відносин. Присяжний виконавець не перебуває ні у трудових, ні у службових відносинах з Міністерством юстиції України, яке буде накладати на нього відповідні санкції. Зазначимо, що за своєю юридичною природою відповідальність присяжних виконавців є адміністративною відповідальністю.

У зв‘язку з цим пропонуємо внести до проекту відповідні зміни, які, зокрема, можуть полягати у незастосуванні у законі при визначенні відповідальності її виду. Наприклад, слід виключити з проекту статтю 16; з статті 15 – частину 2; слово «дисциплінарного» - з п. 6 абзацу 1 частини 1 ст. 9 та частин 2 та 4 ст. 17; слово «дисциплінарну» - з частини 1 ст. 15 та частини 3 ст. 17; слово «дисциплінарними» - з частини 1 ст.17. Крім цього, у частині 3 ст. 15 термін «дисциплінарні стягнення» слід замінити на «стягнення, визначені статтею 17 цього Закону». Відповідна термінологічна заміна має бути проведена й у частині 4 ст. 15 проекту.

5. Вважаємо, що значна частина положень вимагає своєї подальшої деталізації безпосередньо у цьому законі. Зокрема, це стосується:

1) порядку формування та діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії (ст. 5)

2) порядку ведення Єдиного державного реєстру присяжних виконавців України, інформації, яка має в ньому міститися, та забезпеченню його відкритості та доступності (ст. 6);

3) визначення істотних умов договору, який укладатиметься між присяжним виконавцем та клієнтом (частина 4 ст. 7 проекту);

4) визначення функцій помічника присяжного виконавця (ст. 12 проекту);

5) підстав анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності з виконання судових рішень (ст. 17 проекту).

6. Проектом (ст. 10) передбачається визначення уповноваженим центральним органом виконавчої влади (краще – Міністерством юстиції України) кількості присяжних виконавців. Проте такий підхід вимагає встановлення певних особливостей початку здійснення їх діяльності, зокрема, наявності для цього вакантної посади у межах встановленої кількості, та визначення порядку (конкурс, черговість тощо), в якому серед осіб, що мають право на здійснення діяльності присяжного виконавця, визначається та особа, яка буде її здійснювати.

Щодо окремих положень проекту

Щодо ст. 2

На нашу думку, на присяжного виконавця не може покладатися виконання рішень всіх органів (посадових осіб), визначених Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, це стосується: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень органів державної влади, прийнятих з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу (пункти 6-8 частини 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо ст. 3

Головне управління не вбачає підстав для встановлення порядку, за яким кримінальна справа стосовного присяжного повіреного або за фактом вчинення ним злочину порушується виключно Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, як це пропонується частиною 2 цієї статті. Слід звернути увагу на те, що кримінальна справа щодо відповідних дій (бездіяльності) державного виконавця порушується у загальному порядку.

Щодо ст. 4

1) У абзаці 1 частині 1 цієї статті слід встановити строк, протягом якого особа, яка припинила виконання обов‘язків присяжного виконавця, має зберігати професійну таємницю.

2) Вважаємо, що розголошення професійної таємниці має бути підставою для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності присяжного виконавця.

Щодо ст. 5

У частині 1 цієї статті слід уточнити, якими саме документами мають підтверджуватися обставини, визначені абзацом 6 частини 3 ст.2 , на яку є посилання у цій частині.

Щодо ст. 18

Вважаємо, що мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності присяжного виконавця доцільно визначити безпосередньо у законі.

Щодо ст. 21

Звертаємо увагу на те, що зміст частин 3 та 4 цієї статті не відповідає її назві. У зв‘язку з цим вони мають бути перенесені до інших статей. Частина 4, зокрема, може бути перенесена до ст. 9 проекту.

Щодо ст. 22

У частині 3 слід уточнити, що у ній йдеться про кошти, цінні папери та інші цінності, прийняті на зберігання при проведенні присяжним виконавцем виконавчого провадження.

Щодо ст. 23

Оскільки частиною 3 цієї статті пропонується встановити, що присяжний виконавець не може накладати стягнення на боржника, інших фізичних та юридичних осіб та не має права приводу боржника, пропонуємо доповнити проект визначенням тих посадових осіб, які мають це робити, за поданням відповідного присяжного виконавця.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні проект Закону України «Про присяжних виконавців» може бути прийнятий за основу з наступним врахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Керівник Головного

науково-експертного управління В.І. Борденюк

Вик.: І.В. Зуб

П.А. Задонський

 

http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=36171

ABC.NET.UA-Design Studio